ОБЕРИ ЖИТТЯ!

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

40 років тому світ приголомшила звістка про нову смертельно небезпечну хворобу – ВІЛ/СНІД.  Уже за короткий час вірус імунодефіциту людини поширився на всіх континентах планети і вбив мільйони людей. На жаль, Україна опинилася в епіцентрі інфекційних загроз. Упродовж трьох десятків літ ми несемо тягар епідемій ВІЛ/СНІДу  і туберкульозу. Недарма ці хвороби називають соціально небезпечними. Адже вражають, насамперед,  молодих людей. ВІЛ-позитивні перебувають у зоні особливого ризику щодо  зараження туберкульозом. Це так звана ко-інфекція, у полон  якої за 9 місяців нинішнього року  потрапило 59 жителів краю. Йдеться про тих, хто став на облік. Однак це лише вершина айсбергу.

      Експерти Центру громадського здоров’я (ЦГЗ) МОЗ зазначають, що кожен третій ВІЛ-позитивний українець не знає про свій статус, а отже, не отримує необхідного лікування. Подібна ситуація і з тими, хто потерпає від сухот. Ковідні обмеження останнім часом ще більше ускладнили доступ хворих до діагностики та пунктів отримання ліків. Це дуже тривожна тенденція, що може послабити раніше досягнуті результати. Адже не секрет, що за останні роки саме завдяки антиретровірусній терапії вдалося врятувати понад 20 тисяч українців. Хворі, які ще донедавна були приречені, отримали шанс на повноцінне життя, ВІЛ-позитивні матері народжують здорових дітей.

    Тому, якщо людство хоче звільнити світ від ВІЛ-інфекції і туберкульозу, рецепт успіху відомий: раннє виявлення, сучасна  діагностика та ефективне і безперервне лікування. У цій боротьбі зусиль одних тільки медиків буде недостатньо. Глобальні виклики потребують масштабних скоординованих дій уряду, влади на місцях, громадських організацій і просто небайдужих громадян. Зараз усім не просто, але серед нас є люди, які потрапили у складні життєві обставини: втекли од війни, повернулися з місць позбавлення волі, втратили родину, роботу, а дехто – і дах над головою. Вони особливо вразливі до інфекцій, а надто у віддалених, малонаселених територіях. Активна роль громади тут вирішує все.  Хочемо, щоб ми і наші рідні жили в безпеці — ліквідуймо бідність і нерівність. Адже перед такими заразними хворобами рівні усі. Вони однаково не шкодують ані заможних, ані тих, хто опинився у злиднях. Втім, якщо усі, незалежно від статусу та карантинних обмежень, матимуть вільний доступ до якісних медичних послуг, ми зможемо вплинути на поширення ВІЛ/туберкульозу  і, нарешті, зупинимо епідемії, а заодно, покінчимо і з пандемією. Це речі взаємопов’язані. А наш меседж населенню краю простий, як усе геніальне на світі: не ризикуйте власним самопочуттям і здоров’ям, вчасно звертайтеся до лікаря. Життя варте того, щоб за нього боротися і цінувати кожну мить!

                                                                                 Наталія КИЯН, 

заступник директора КНП «ХОФПМЦ» ХОР.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.