19 червня – День медичного працівника України. Цьогоріч він особливий, адже багато наших колег зустрічають своє професійне свято під кулями.

      Воїни ЗСУ називають їх своїми янголами-охоронцями. Адже медики забирають поранених із поля бою. У неймовірно складних умовах треба швидко оцінити характер травм, щоб стабілізувати стан потерпілого і якнайшвидше доставити до шпиталю. За повідомленнями з фронту, ми знаємо, якою небезпечною буває ця дорога життя, під ворожими обстрілами. Від початку повномасштабного вторгнення російських загарбників щонайменше 12 лікарів загинуло та 47 тяжко поранені. Хоча це лише підтверджені дані. Скільки насправді – невідомо, враховуючи звірства рашистів на окупованих територіях.

      За ці місяці кровопролитної війни – з великою кількістю далекобійної артилерії та значними осколковими пораненнями – фахівцям медичної галузі довелося, як мовиться, на ходу опановувати нові технології хірургічної допомоги та подальшого виходжування таких пацієнтів. І, якщо на перших тижнях поранених з надто складними ушкодженнями Україна доправляла до наших західних сусідів, то зараз медики з європейських країн готові і самі приїхати сюди, щоб допомагати нам і запозичити вітчизняний досвід роботи під час війни.

       Тепер усі ми (на передовій і в тилу) міцно тримаємо свій медичний фронт, рятуючи життя і здоров’я українців, військових і цивільних. Кожен на робочому місці – лікарі, медичні сестри, фельдшери, санітари, лаборанти, молодший медперсонал, водії санітарних автомобілів, працівники харчоблоку та обслуговуючий персонал – робимо усе, аби наблизити Перемогу. Дай нам, Боже, дожити до цього світлого дня  з усім миролюбним українським народом, який зазнав уже стільки болю і страждань, шо вистачило б не на одне покоління. Укріпи, Творче, нашу віру і дух, щоб не зламалися і вистояли у святій боротьбі за волю і рідну землю, даровану Тобою, примнож силу і терпіння.

        Фтизіатрія – це особлива царина медицини. До нашого закладу звертаються не просто хворі, які потребують якісного і тривалого лікування, це, зазвичай, надломлені люди і за плечами у них важкий тягар життєвих проблем, а дехто немає навіть найнеобхіднішого. Такі недужі особливо потребують психологічного та соціального супроводу. І ми їм забезпечуємо таке лікування, орієнтоване на пацієнта, на амбулаторному рівні, за підтримки громадських, неурядових організацій і людей доброї волі.

      З нагоди професійного свята зичу Вам, колеги, здоров’я, щастя, мирного неба, родинного затишку, любові і благополуччя!

                                                                        Валентина Лиса,

                               інспектор відділу кадрів  КНП “ХОФПМЦ” ХОР.