Основні аспекти щодо впровадження механізму багатосекторальної взаємодії з питань туберкульозу. Системна відповідь на соціальний виклик. Оцінка ситуації та прогнози експертів.

      “Коли ми говоримо про “туберкульоз”, часто думаємо лише про діагноз і лікування. Але для багатьох людей ТБ – це про втрату роботи, нестабільне житло, страх і стигму, безпеку та переміщення, особливо в умовах війни… Саме тому туберкульоз – це не лише медичний, а передусім соціальний виклик”. Як протидіяти загрозам, скоординувати зусилля та комплексно підтримати недужих людей? Відповіді озвучили експерти – представники ЦГЗ МОЗ, міжнародні партнери під час недавньої зустрічі, організованої Національною радою з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції СНІДу.

     На думку Ігоря Кузіна – заступника Міністра охорони здоров’я України, туберкульоз залишається критичним викликом для країни особливо в умовах ворожої агресії рф та післявоєнного періоду. І вирішення цієї проблеми виходить за межі медицини. Зусиль окремих відомств недостатньо. А програми і стратегії, на жаль, не охоплюють усіх бар’єрів та прогалин на довгому шляху до одужання пацієнтів. Потрібні чіткі, взаємоузгоджені міжсекторальні підходи і розуміння цієї теми в суспільстві.

      Учасники форуму обговорили питання політичного лідерства, відповідальності держави та виконання національних стратегій. Окреслили завдання щодо регіонального рівня, враховуючи обмежені ресурси, різні спроможності регіонів в умовах війни та високі ризики поширення ТБ, складність раннього виявлення й лікування, зокрема, в пенітенціарних установах. Вкрай важливо згуртувати зусилля громадських та міжнародних організацій задля соціальної та психологічної підтримки хворих. Прикро, але й досі ключовими бар’єрами у протидії інфекції залишаються стигма, бідність, упереджене ставлення та ізоляція людей із ТБ. Плани на папері уже не працюють, час змінити фокус підтримки – створити простір для реальної взаємодії та відповідальності на місцях. Учасники погодилися, що лише узгоджена робота різних секторів – від державних інституцій до громадянського суспільства – може зробити відповідь на туберкульоз системною та орієнтованою на людину.