4 січня – Всесвітній день азбуки Брайля.

       Ось уже два століття нею користуються люди з вадами зору. Світло до знань подарував їм французький музикант і педагог Луї Брайль, який народився цього січневого дня 1809 року. Майже 20 літ він боровся із сухотами, 40 – прожив у темряві, але завдяки власному винаходу (шифр для написання букв, цифр і нот) прославився на увесь світ.

      Луї осліпнув ще в дитинстві через нещасний випадок. Та попри ваду зору батьки не залишили його вдома, віддали до місцевої школи. Допитливий хлопчик дуже швидко обігнав у розвитку своїх однолітків. На прохання педагогів родина вирішила дати шанс обдарованій дитині. Так малий потрапив до паризького національного інституту сліпих. Тут він прочитав свою першу книгу, здобув освіту, навчився грати на скрипці, органі, а згодом і сам  стає викладачем закладу. Луї опанував спосіб навчання свого вчителя, але збагнув також істотні недоліки цієї непрактичної і громіздкої методики. Великі і товсті літери, які наклеювали на папір, були задумані для очей, а не для пальців.

       І тут у його житті відбулася доленосна зустріч із ветераном французької армії, який познайомив незрячих вихованців закладу із нічним письмом. Це були опуклі крапки у ширину та висоту у формі невеличкого прямокутника. Брайль одразу захопився ідеєю використання коду для позначення слів. Кілька літ він потратив на те, щоб винайти удосконалений і простий водночас шрифт завдяки комбінації лише шести крапок…

       Ось уже майже двісті літ мільйони людей із різними вадами зору пізнають навколишній світ за допомогою шрифту Брайля. Окрім букв і цифр, Луї на основі тих же принципів розробив ще й написання нот, він був талановитим музикантом, викладав музику для незрячих дітей. Попри нещастя, які випали на його шляху, залишався доброю, чуйною і щирою людиною. Луї жив скромно, але нікому не відмовляв у допомозі. Деякі нечесні люди частенько просили у нього грошей, а потім “забували” віддати, добре знаючи, що чоловік ніколи не пам’ятав, кому і скільки позичав, позаяк перебував у своєму власному світі почуттів та звуків, де панували любов і музика.

      Туберкульоз, який так довго виснажував сили і здоров’я, прирік його на повільну мученицьку смерть у 43 роки. Тоді  ще не було ліків від цієї хвороби. Історія незрячого генія, який кинув виклик темряві, вкотре нагадує усім нам: навіть найтяжчі земні випробування не в змозі зламати мужніх і сильних духом. Бо ж крилатим землі не треба. Їх кличе небо – до сонця і світла…