28 червня 1996 року Верховна Рада України  прийняла першу Конституцію української держави, що закріпила правові основи її незалежності, суверенітет і територіальну цілісність.

     Віковічне прагнення українців – скинути ярмо трьохсотлітнього панування росії на українській землі, нарешті, здійснилося. Хто знав тоді, як довго доведеться виборсуватися із трясовини економічної кабали? Чи могли уявити, що не мине і двадцяти років, як зажерливі сусіди розпочнуть анексію наших територій на півдні та сході, а згодом – і повномасштабне вторгнення в Україну? Ворог не хоче нашої свободи і не сприймає бажання українців возз’єднатися з європейською родиною. Агресор воліє силоміць повернути нас до свого пекла темряви і зла, тому так жорстоко стирає з лиця землі національні святині, міста і села, вбиває усе живе, сіє смерть і руїни. Але йому не здолати нашого козацького духу. Добро переможе. А убивць чекає розплата.

     “Українці – вільний народ, який заслуговує на власну, суверенну державу” – така головна ідея Конституції Пилипа Орлика, що була прийнята у 1710 році і вважається однією з перших у Європі. Для нас ця давня пам’ятка тепер набуває особливої ваги, адже у ній гетьман-вигнанець, який змушений був доживати в еміграції через загрозу з боку Москви, обстоює єдність держави по обидва береги Дніпра і відокремлює нас від росії, яка нападає, пригнічує, обкрадає Україну і обмежує її права.   

      “Держава сильна захистом своїх кордонів” – заповідав нащадкам Пилип Орлик. Будучи фаховим дипломатом, він намагався привернути увагу правителів великих країн Європи до трагічної долі України. Навіть організував збройні походи, аби звільнитися від “невольничого ярма московського”. Але, як то часто трапляється в історії ще з часів Хреста, через підступи та підкуп золотом, гетьмана зрадили союзники в останню мить, за крок до розгрому ворожого війська. А власних сил для оборони було тоді вкрай замало. Як і тепер, триста літ по тому. Тож орки знову вдерлися по здобич, порушуючи мир і світовий порядок уже в 21-му столітті. У цій кровопролитній війні нам додає сили підтримка близьких і далеких західних сусідів, які усвідомлюють, що українці відстоюють і їх свободу. А пророцтво гетьмана Орлика не втратило актуальності й дотепер: “Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну”.

      Ці історичні паралелі наводять на думку про те, що старі виклики нікуди не щезли й сьогодні, тому так важливо повернути усе, що було забрано у нас, вийти на шлях реальної свободи, звільнитися від тиранії і рабства ментально та жити за власними звичаями, традиціями і законами. Конституція новітньої доби незалежної соборної України містить серед найголовніших і право на життя, охорону  здоров’я та медичну допомогу. На сайті ми повсякчас публікуємо матеріали про реформи у сфері протитуберкульозної допомоги населенню, переваги лікування, орієнтованого на пацієнта. Що важливо, навіть під час війни медикам вдається забезпечувати хворим доступ до безоплатної діагностики та сучасної терапії. Це вкрай актуально. Україна має значні досягнення у протидії інфекції і мусимо зберегти їх. Тому продовжуємо боротися за життя і здоров’я кожного пацієнта із сухотами. 

     З початку повномасштабного вторгнення рашистів галузь адаптувала роботу до вимог воєнного стану, подбала про безпеку медиків та пацієнтів і безперервність у лікуванні. Як ми вже повідомляли, недужим на туберкульоз та інші інфекційні хвороби, де б вони не жили, тікаючи від війни, варто звернутися до найближчого закладу охорони здоров’я і лікарі підкажуть доступний алгоритм подальшої медичної допомоги. Зокрема, якщо пацієнт потрапив у складні життєві обставини, які можуть завадити йому дотриматися визначеного курсу прийому ліків, хворому будуть запропоновані послуги медико-соціального супроводу.

       До такого індивідуального плану потреб входять: оцінка психоемоційного стану, консультування з питань туберкульозу, організація ДОТ-лікування, супровід для госпіталізації та проходження клінічного моніторингу стану, видача мотиваційних пакетів (продовольчих наборів) за безперервний прийом протитуберкульозних препаратів, компенсація транспортних витрат на проїзд до закладів охорони здоров’я та витрат на мобільний/інтернет зв’язок. Також пацієнт має право на послуги психолога, юриста, а за потреби – допомогу щодо пошуку житла, відновлення документів, надання одягу, оформлення інвалідності тощо.

        Тим часом МОЗ, всупереч бажанню загарбників зламати нас і перекреслити раніше досягнуті надбання медиків, науковців і практиків,  розробляє новий план дій проти туберкульозу на 2023-2030 роки, що буде представлений на черговій сесії Євро-ВООЗ у вересні. А команда фахівців Центру громадського здоров’я презентує новий імідж протитуберкульозної служби – ні кроку назад у стратегії зменшення тягаря сухот в Україні. Туберкульоз у наш час – хвороба виліковна. Ми маємо достатньо фахівців та ресурсів, щоб допомогти пацієнтам одужати і жити повноцінно. І ми неодмінно переможемо  і ворога, і туберкульоз!

                                                                                     Наталія Киян,

                        заступник директора КНП “Хмельницький обласний

фтизіопульмонологічний медичний центр” ХОР.