Так оцінююють роль щеплень польські медики. Завдяки вакцинокерованим інфекціям ми можемо зберегти дітям не лише здоров’я, а й життя.

       Вересень покликав школярів у дорогу знань. За даними департаменту освіти, науки, молоді та спорту Хмельницької ОДА, майже 140 тисяч учнів залучено до навчання у закладах загальної середньої освіти краю. З них майже 62% шкіл мають усе для того, щоб діти сіли за парти, решті юних подолян доведеться навчатися дистанційно через безпекові вимоги, зокрема, щодо наявності укриттів. Очно працюватимуть 53% закладів дошкільної освіти області.

      Втім, де б не перебувала ваша дитина, в організованому колективі чи вдома, варто подбати ще й про безпеку для її здоров’я. В одній із попередніх статей ми вже розповідали про те, як важливо дотримуватися Національного календаря обов’язкових щеплень дітей, щоб створити колективну імунну відповідь на загрозу смертельно небезпечних інфекцій, зокрема, туберкульозу. Щеплення – це  безпека для вашого малюка. На таких засадах працюють системи охорони здоров’я у всьому світі. Хоча у кожної країни є свої вимоги щодо вакцинації.

      Вакцина БЦЖ, до прикладу, обов’язкова в основному в країнах колишнього СРСР. Наші західні сусіди, здебільшого, не вносять її до календаря щеплень або використовують лише за необхідності, скажімо, у групах ризику. Воно й не дивно. Стара Європа вже давно забула про сухоти. Тому урядам цих країн нема потреби виділяти кошти на вакцинацію дітей від такого захворювання. Але питання інфекційного контролю у них завжди на часі. Згадаймо, як нещодавно у Лондоні було виявлено у стічних водах каналізації вірус поліомієліту. Управління з безпеки здоров’я Великої Британії оголосило про надзвичайну національну подію і негайно прийняли рішення – вакцинувати проти поліомієліту усіх дітей міста віком від 1 до 9 років. І це при тому, що загроза була мінімальною, позаяк із 1984 року у туманному Альбіоні не було зафіксовано жодного випадку цього інфекційного захворювання.

      Чому б і нам, українцям, не перейняти такий досвід? Адже було кілька спалахів інфекції навіть у мирний час. А через те, що рівень охоплення щепленнями проти поліомієліту упродовж останніх років не перевищував 80%, маємо критичну масу дітей без імунної відповіді, іншими словами, у них просто немає захисту від недуги, яка може прикувати до інвалідного візка. До речі, досить низькі показники щеплень і від інших інфекційних хвороб. Пригадую висновок іноземних експертів, зроблений пару літ тому, що майже половина українців не вірить у ефективність вакцинації.

Згідно з результатами глобального дослідження The Wellcome Trust, це один із найнижчих рівнів довіри до щеплень у світі. Між іншим, ВООЗ вважає відмову від вакцинації однією з 10-ти найбільших загроз для здоров’я людства. Але як непросто буває донести цю тезу до свідомості батьків…

      В Україні вже не перший рік триває епідемія туберкульозу. Проте немало людей донедавна були переконані, що це проблема асоціальних жителів краю і ніяк не може зачепити їх самих чи, боронь Боже, дітей. Така думка хибна. Сухоти – не хвороба поведінки, мікобактерія передається  переважно повітряно-крапельним шляхом, тож у небезпеці усі ми. Щеплена людина чи дитина також може захворіти, але наслідки дії інфекції на організм – різні. У малюковому віці такі ускладнення, зазвичай, смертельні.

      Тому попри війну і фінансові труднощі в медицині, пов’язані з обстрілами та руйнуванням багатьох лікарняних закладів, держава вишуковує ресурси для закупівлі вакцин, аби захистити дітей. Вдячні за братню допомогу і сусідам – полякам, які прихистили найбільше біженців з нашої країни. Від початку повномасштабної війни тут народилося понад три тисячі українських дітей. У МОЗ Польщі зауважують, що навесні  рівень вакцинації наших немовлят був дуже низьким. Із 20-ти породіль лише дві погоджувалися щепити своїх дітей. Щоб заохотити жінок до імунізації довелося

провести потужну інформаційну кампанію. Тепер 95% українських малюків, які народилися у Польщі, щеплені від гепатиту В і туберкульозу. До речі, на території цієї країни діє програма імунізації, згідно з якою батьки чи опікуни повинні вакцинувати дитину протягом перших трьох місяців перебування. Без необхідних щеплень діти не можуть відвідувати польські школи та дитячі садки, позаяк тут вважають їх “додатковим паском безпеки”.

      Хочу вірити, що такий цінний європейський досвід неодмінно приживеться і на українських теренах.

                                                                    Світлана Гейващук,

                                   лікар-фтизіатр дитячий КНП “ХОФПМЦ” ХОР