Ключова тактика протидії туберкульозу в Україні у час повномасштабного вторгнення та в період повоєнної відбудови.

       Кожні десять секунд у світі від сухот помирає одна людина, щодоби інфекція забирає 4 тисячі недужих. Упродовж останнього року перед війною у нашому краї статистика зафіксувала 46 смертей від активного туберкульозу. З них 33-х пацієнтів ми втратили до року спостереження. Жодних шансів на одужання у них не було. Така розплата за недбале ставлення до свого здоров’я і пізнє звернення по медичну допомогу. Прикро і боляче, адже вітчизняна фтизіатрія навіть у часи таких надзвичайних викликів може запропонувати пацієнтам унікальні інноваційні методики. Ніхто у сучасному світі не повинен вмирати від хвороб, яким можна запобігти. І туберкульоз – одна із них.

       Насторожують і разючі перекоси у показниках захворюваності та смертності від туберкульозу. Якщо порівняти цифри за 2021-й та 2022-й роки, то маємо майже на 40 % більше смертей на фоні незначного збільшення тих, у кого виявили інфекцію і взяли на облік. Та ж тенденція простежується і цьогоріч. Війна начебто не надто впливає на поширення мікобактерії. Але ж це не так. Туберкульоз залишається неподоланим через те, що українці менше звертаються до лікарів. І цей негативний вплив війни ми невдовзі відчуємо. Усі занедбані та приховані випадки будемо діагностувати через певний час. Кілька ковідних літ недовиявлення хвороби (майже 30 %) та ось уже другий рік повномасштабного вторгнення – це, немов снігова лавина, що може накрити галузь після війни. Як зарадити біді? Діяти на випередження.

      Мусимо активно виявляти туберкульоз і лікувати хворих. Центрам ПМСД до профілактичної роботи щодо боротьби з інфекцією варто задіяти можливості місцевих громад, неурядових структур. Довірлива розмова з батьками, педагогами надто важлива, коли йдеться про вакцинацію, як один із основних методів запобігання тяжких ускладнень сухот у дітей. Ми все ще не сформували у суспільстві колективний імунітет для захисту від інфекційних захворювань. Маємо в державі 77 % охоплення вакцинацією проти БЦЖ за минулий рік (ВООЗ рекомендує не менше 95 %). Також слід виявити людей, які через різні причини опинилися поза межами охорони здоров’я. Біженці, переселенці – усі, хто перебував у скруті, і візит до лікаря відкладав на потім. Їх слід скерувати до сімейного лікаря, направити (за потреби) до фтизіатра, де хворому буде проведено діагностику з допомогою  молекулярно-генетичних систем (їх достатньо у нашій області). Хворим, де б вони не жили, доступні такі методики і вже через пару годин можна отримати діагноз, що зафіксує наявність чутливої чи лікарсько-стійкої форми недуги.

      Тепер покращилися можливості для виявлення туберкульозу у дітей. Це дуже чутлива група населення і за даними ВООЗ ми щороку вдвічі недовиявляємо цих хворих. І в родинах, і самі медики мають звертати увагу на симптоми інфекції у малюків. Ми вже якось розповідали на сайті про те, що Хмельницький обласний фтизіопульмонологічний медичний центр вперше в Україні запровадив діагностику туберкульозу у дітей за допомогою досліджень калу на системах Джин-експерт. Це – малоінвазивний, швидкий і безболісний метод. Зараз також пацієнти (діти і дорослі) мають змогу лікуватися, використовуючи значно коротші схеми, більш безпечні та високоефективні.

      Війна не обминає кожну домівку. Ворог щодень убиває не лише військових, а й мирних жителів, сіє смерть, страх і відчай. Для хворих – це подвійний стрес. Але недужа людина не повинна почуватися відірваною від світу, ізоляція у стаціонарі необхідна дуже обмеженим категоріям пацієнтів. В області діє амбулаторна,  децентралізована, людино-орієнтована модель лікування. Це стосується не лише дорослих. Діти, які проходять відповідну терапію, також можуть при цьому відвідувати школи, дитячі садочки. За таким принципом живе і працює Європа.

      Бережіть життя і здоров’я! Минуть злі часи, хоробрі воїни світла виметуть, як сміття, вражих супостатів і мир прийде у нашу дивовижну країну і в кожну родину, бо українці “вільні люди, так було, так буде…”.

                                                                            Наталія КИЯН,

                           заступник директора КНП “ХОФПМЦ” ХОР.