9 травня – День Європи в Україні. Знаменно, що саме цього дня, 220 літ тому, пішов у вічність Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер – німецький поет, драматург, професор історії, військовий лікар і автор “Оди до радості”, змінена версія якої стала текстом гімну ЄС та Ради Європи.

“Радість, гарна іскро Божа!

Несказанно любо нам

Увійти, царице гожа,

В цей пресвітлий дивний храм”…

     Геніальний німецький поет і драматург написав цього вірша у 1785 році. Через сорок літ “Ода до радості” прозвучала у фінальній частині дев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена. У 1972-му її було затверджено, як гімн Ради Європи, а в 1993-му – Європейського Союзу. Щоправда, у 2003 році вирішили вважати гімном ЄС лише музику, заради рівноправ’я усіх мов.

      …Така-от іронія долі, бо ж радості дуже бракувало у житті автора. Фрідріх змалку тяжів до слова, любив поезію і сам писав вірші. Однак на вимогу родини змушений був вивчитись на військового лікаря. Казарма і муштра навівали сум, і він таємно пише свою першу п’єсу “Розбійники”. Щоб побачити її прем’єру, Шиллер самовільно покинув гарнізон. За це його посадили на двотижневу гауптвахту із забороною будь-що писати, окрім приписів медицини. Молодий чоловік не стерпів такої наруги і зрікся роботи та професії.

      Не щастило і з жінками. Він тричі пропонував руку і серце, але отримував відмову через… нестабільне матеріальне становище. Від глибокої депресії поета врятувало нове кохання. Четверта обраниця погодилася стати його дружиною. Фрідріх багато пише, але літературною працею важко прогодувати родину. Несподівано йому запропонували викладацьку роботу в університеті. І Шиллер знайшов себе й на поприщі науки.

      Але всі його плани і надії перекреслила хвороба. За однією з версій на сухоти він заразився від студента. Зали університету (який отримав згодом ім’я письменника) були надто холодні. Та й сам професор багато працював і підірвав здоров’я. Усе зійшлося докупи. Шиллер тяжко занедужав. Запалення легень протікало у важкій формі, потім перейшло у хронічну і на цьому фоні почав прогресувати туберкульоз.

       Письменник, філософ і гуманіст покинув цей тлінний світ у 45 літ. Останні чотирнадцять – він повільно згасав на очах сім’ї та друзів. У ці складні часи родину матеріально підтримували благодійники. За 3 роки до смерті поетові був дарований дворянський титул. Шиллер сприйняв таку милість досить скептично, але погодився прийняти заради дружини і дітей, щоб мали бодай якусь підтримку, як його не стане. Помер у Веймарі, де його й поховали. Фраза Фрідріха Шиллера, в одній із п’єс, стала пророчою: “Ні, для моїх високих ідеалів сторіччя поки не дозріло. Я – громадянин тих сторіч, що прийдуть”….