Сила комунікації у новій моделі відносин  між лікарем і пацієнтом та співпраця  фахівців усіх рівнів медичної допомоги, влади і соціуму – ключ до подолання епідемії туберкульозу. 

За даними ВООЗ в Україні щороку своєчасно не виявляється близько 23% випадків туберкульозу. Це – найголовніша причина подальшого  поширення хвороби серед населення (поряд із випадками перерваного та невдалого лікування).

     Серед основних ризиків, шо можуть погіршити подолання туберкульозу в Україні, зокрема, прогалини в організації раннього виявлення туберкульозу, недоліки у забезпеченні прихильності до профілактики та  лікування туберкульозу серед населення. Експерти схильні вважати, що зазначені причини виникають внаслідок низького рівня поінформованості населення про туберкульоз та відсутності в достатньому обсязі послуг із психосоціальної підтримки таких пацієнтів.

      Безумовно, краще запобігти хворобі, аніж потім її лікувати. Враховуючи характер епідемічного процесу, боротьбу з інфекцією слід вести за такими основними напрямами:

  -профілактичні заходи серед усього населення – соціальна профілактика, санітарна, специфічна (вакцинація БЦЖ), хіміопрофілактика;

  -профілактичні заходи серед груп ризику щодо туберкульозу (диспансеризація хворих і контактних осіб, хіміопрофілактика, оздоровлення);

  -профілактичні заходи в осередках туберкульозної інфекції (санація осередку, дезінфекція, ізоляція хворих із бактеріовиділенням, хіміопрофілактика).

     Усі ці заходи взаємопов’язані й повинні здійснюватися з урахуванням поширеності туберкульозної інфекції.

     Серед заходів соціальної профілактики спеціалісти виокремлюють наступні фактори: оздоровлення умов зовнішнього середовища; підвищення матеріального добробуту населення; укріплення здоров’я українців; протидію алкоголізму, наркоманії, тютюнопалінню та іншим шкідливим звичкам.

      Важливою складовою санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім’ї й оселі хворого, який виділяє МБТ (мікобактерію туберкульозу).

     Найдієвішим методом специфічної профілактики сухот є щеплення вакциною БЦЖ, яке проводиться здоровим немовлятам ще у пологових будинках на третій день після народження.

      Хіміопрофілактика – це застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження хвороби у осіб, які піддаються найбільшій небезпеці зараження та захворювання. Серед тих, кому проводять її, це, зокрема, наступні верстви населення:

   -особи, які перебувають у постійному контакті з хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням;

   -особи, які мають неактивні туберкульозні зміни, при наявності несприятливих чинників, які можуть призвести до реактивації хвороби (гострі захворювання, операції, травми, лікування іншого захворювання, яке супроводжується прийомом кортикостероїдів..;

   -особам, які раніше лікувалися від туберкульозу, з великими залишковими змінами в легенях, і знаходяться в небезпечному оточенні;

    -особам, у яких визначено віраж туберкулінових реакцій;

   -ВІЛ-інфікованим з гіперергічними реакціями на туберкулін.

      Окрім вищевикладених профілактичних заходів варто не забувати також про своєчасне виявлення хворих на туберкульоз. Адже чим раніше встановимо діагноз такому пацієнтові, тим більша ймовірність, що він інфікує меншу кількість здорових людей.

     Алгоритм обстеження пацієнта з підозрою на туберкульоз.

     Дії фахівців центрів первинної медико-санітарної допомоги  чітко регламентовані  відповідним наказом МОЗ у рамках здійснення епідеміологічного нагляду за туберкульозом. Ними, зокрема, передбачені:

     – своєчасна діагностика та виявлення випадків ТБ (туберкульозу), скринінгове анкетування;

    – на кожного пацієнта з ТБ або його рецидивом відповідальна особа заповнює та подає за окремою формою повідомлення до фтизіопульмонологічного центру протягом 3-ох робочих днів;

    – при наявності у пацієнтів бактеріовиділення – подання Екстреного повідомлення відповідної формидо ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб», реєстрації випадків ТБ у Журналі обліку інфекційних хворих;

    – представлення хворого на ЦЛКК, заповнення медичних карт лікування хворого на ТБ;

     – забезпечення контрольованого амбулаторного лікування хворих;

   – активний моніторинг лікування та безпеки протитуберкульозних препаратів;

   – внесення даних про отримане лікування ТБ у електронний реєстр хворих на ТБ;

   – діагностика та лікування  латентної туберкульозної інфекції;

   – відстеження та обстеження контактних осіб;

   – формування та щорічний перегляд груп ризику щодо захворювання на ТБ та направлення на скринінгові обстеження;

   – інформування населення з питань ТБ;

   – ведення облікової документації на хворих з ТБ та контактних осіб.

    Лікар первинної ланки першим зустрічає пацієнта, веде комунікацію з хворим. Уважне і чуйне ставлення до недужої людини розширює траєкторію довіри до лікаря, його знань і навичок. Варто пам’ятати, що клініка багатьох захворювань часто схожа. Тому звертайте особливу увагу на характерні симптоми, за якими можна запідозрити у пацієнта туберкульоз:

    -кашель більше 2-х тижнів, кровохаркання;

    -підвищена втомлюваність та слабкість;

    -підвищене спітніння, особливо вночі;

    -зменшення ваги тіла з невизначених причин;

   -підвищення температури тіла (має значення навіть незначне підвищення – до 37 – 37,2°С);

   -задишка при незначному фізичному навантаженні;

   -біль у грудній клітині;

   -контакт із хворим на туберкульоз;

   -ВІЛ-інфекція, СНІД;

   -хронічні захворювання легень, шлунково-кишкового тракту, діабет,

психічні, онкологічні або інші захворювання, що призводять до зниження імунітету.

   Обстеження з метою виявлення позалегеневого туберкульозу:

   -тривалий біль у хребті та великих суглобах нез’ясованої етіології;

   -збільшення периферичних лімфатичних вузлів;

   -хронічні хвороби нирок і сечовивідних шляхів;

   -безпліддя у жінок і чоловіків нез’ясованої етіології;

   -увеїт (запалення судинної оболонки ока);

   -пацієнти з тривалими запальними процесами іншої локалізації.

       Туберкульоз – соціально небезпечне захворювання. А, враховуючи основний шлях передачі інфекції – повітряно-крапельний, у небезпеці всі ми. Але лікарі знають, що серед населення будь-якого міста чи села є ще більш вразливі люди. До груп підвищеного ризику щодо захворювання на туберкульоз належать:

     -діти і дорослі, які мали близький або осередкований контакт з хворими на ТБ (сімейні чи професійні контакти);

   -ВІЛ-інфіковані особи (діти і дорослі);

   -особи із захворюваннями, що призводять до послаблення імунітету (новоутворення, цукровий діабет, імуносупресивна терапія та ін);

   -курці, особи, що зловживають алкоголем чи вживають наркотики;

   -мігранти, ВПО;

   -особи, що перебувають за межею бідності, безробітні;

    –особи без визначеного місця проживання;

   -пацієнти психіатричних закладів;

   -затримані та заарештовані особи при відправленні їх до ізоляторів

тимчасового тримання, особи, які утримуються або звільнилися з установ

пенітенціарної системи, а також особи, які перебувають на обліку в органах

внутрішніх справ як раніше засуджені та піднаглядні;

   -працівники пенітенціарних установ, психіатричних закладів та

працівники закладів охорони здоров’я, які мають часті контакти з хворими

на туберкульоз особами, проводять відповідні дослідження та аналізи.

      Законом про надання протитуберкульозної допомоги українцям зазначено, зокрема, що в разі необхідності відстеження контактів серед уразливих та важкодоступних груп населення залучаються медичні працівники, представники громад, спільнот, неурядових організацій. Підставою для заходів раннього виявлення інфекції є також опосередкований контакт, тобто, коли особа мешкала разом із індексним пацієнтом, перебувала в одному приміщенні не менше доби або частими та тривалими періодами доби упродовж трьох місяців до початку лікування згаданого хворого. Близьким контактом слід вважати ситуацію, коли особа не мешкає з індексним пацієнтом, але контактує з ним у закритому приміщенні (наприклад, у місці громадських зборів, на роботі або в іншому закладі) тривалий час протягом дня упродовж трьох місяців до початку лікування недужого.

     Супровід і лікування дорослих та дітей із туберкульозом  на первинній ланці – це новий, але необхідний напрям роботи галузі, що дає змогу хворому скористатися своїм правом – лікуватися вдома або там, де йому зручно. Саме пацієнт-орієнтована медична допомога, своєчасна діагностика, співпраця лікарів усіх рівнів охорони здоров’я, влади та громадських організацій наблизить нас до подолання такого небезпечного захворювання, як туберкульоз.

                                                                                    Альона Федорчук,

                                                    Заступник директора з координації заходів

                                                протидії туберкульозу КНП “ХОПТД” ХОР.

• 

•