У Києві за підтримки двох міжнародних організацій USAID  та  PATH, представників ВООЗ та Центру громадського здоров`я МОЗ України відбулося засідання круглого столу, де було представлено проект пацієнт-орієнтованого пакету послуг для хворих на МРТБ (мультирезистентний туберкульоз) та оцінено результати його реалізації в областях-пілотах.     Експерти, науковці, лікарі-практики та пацієнти зійшлися на тому, що адаптація стаціонарної та амбулаторної допомоги з туберкульозу до потреб людини покращить її прихильність до лікування. А світова практика боротьби з інфекцією допоможе нам подолати епідемію.

Ситуація з поширеністю ТБ в Україні залишається складною, особливо щодо тяжких форм цього захворювання. Щоб покращити становище, українські та зарубіжні експерти вважають за необхідне змінити фокус лікування ТБ зі стаціонарної моделі на амбулаторну і включити сучасні ліки до схем лікування.

Як відомо, ось уже рік у трьох пілотних областях (Київській, Львівській та Миколаївській) недужі отримують таку пацієнт-орієнтовану допомогу. Результати – очевидні. Зокрема, за 9 місяців 2018 року захворюваність на ТБ у Києві знизилася на 12,6%, смертність – на 13,3%.  Наразі у столиці хворі із незаразними формами ТБ лікуються переважно амбулаторно. Для цього в амбулаторіях центрів первинної медико-санітарної допомоги облаштовано пункти із надання ДОТ-послуг. Під контролем медпрацівника хворі отримують ліки наближено до місця їх проживання чи роботи. Тим пацієнтам, які не мають змоги відвідувати медзаклади, організовано стаціонар на дому.

Саме завдяки впровадженню пацієнт-орієнтованих моделей надання ДОТ-послуг, – наголошують кияни, – значно підвищилася ефективність амбулаторного лікування хворих на туберкульоз: із 58% (у 2014-му) до 90% цьогоріч.

В ході зустрічі обговорювалися питання впровадження в Україні моделі лікування туберкульозу, орієнтованої на потреби людини,  проблеми щодо розробки концепції регіональної дорожньої карти переходу на зазначену модель, а також алгоритми безперервного ведення хворих на МРТБ, схеми послідовності операцій для кожної моделі, ролі та обов`язки усіх учасників супроводу.

«Підхід до лікування пацієнтів має змінитись, – наголосили представники Центру громадського здоров’я МОЗ України. – Довготривале перебування в стаціонарі сьогодні не вважається ефективним з точки зору лікувального процесу. Так, в Україні середня тривалість госпіталізації пацієнтів з чутливим туберкульозом становить 1,5 місяці, зі стійким до протитуберкульозних препаратів – 5 місяців. У США, до прикладу, середня тривалість перебування хворого на чутливий туберкульоз у стаціонарі – 15 днів. У багатьох розвинених країнах уже не практикують тривалу госпіталізацію через високий ризик перехресного зараження пацієнтів і через проблеми самих недужих, котрі фактично випадають на довгі місяці із соціального життя».

Клієнти проекту, які отримують в пілотних областях не лише ліки, а й необхідну психологічну та соціальну допомогу, стверджують, що у колі рідних та друзів не почуваються самотніми. Підтримка допомагає їм долати труднощі (побічні ефекти від прийому ліків при МРТБ) і не переривати курс. Хворим киянам виділяють також продовольчі набори.

Під час засідання було представлено Дорожню карту ведення таких пацієнтів, яка вміщує 10 покрокових інструкцій, що описують схеми надання послуг за міжнародними протоколами – від забору харкотиння та постановки діагнозу до одужання людини. Партнери, які скеровують пацієнтів на цьому маршруті (DOT-куратори), надають недужим усіляку підтримку. Щоб уникнути переривання довготривалого курсу терапії, варто вивчити житлові умови людини, яка лікуватиметься амбулаторно, стресові ситуації (бідність, втрата роботи, родини, безпритульність). До таких уразливих груп належать і хворі із супутніми недугами (ВІЛ-інфекцією, цукровим діабетом), наркозалежні, переселенці, колишні ув`язнені, яким, за потреби, надається допомога психолога та соціальні послуги. Тому вкрай важливо у ланцюжку безперервного лікування домогтися чіткої взаємодії з партнерськими службами, зокрема, спеціалістами первинної ланки охорони здоров`я, тими, хто надаватиме соціальні послуги, – місцеві НУО, Товариство Червоного Хреста, добровольці громад. Місія цих людей – через індивідуальний підхід до кожного хворого сформувати у них прихильність до лікування. Щоправда, як наголошували учасники форуму, цю Дорожню карту потрібно буде пристосовувати до ситуації в конкретних регіонах, наприклад, умови супроводу хворих у місті та в селі потребують різних підходів або, скажімо, це може бути система стимулювання фахівців первинної ланки (про це детальніше – у наступних публікаціях).

Україна – на порозі кардинальних змін у фтизіатрії. Часу для роздумів – обмаль. Маємо критичну ситуацію щодо розповсюдження МРТБ. Наша держава входить до п’ятірки країн світу з найважчим тягарем цього захворювання. На жаль, таку форму хвороби діагностують у кожного другого з тих, хто занедужав повторно, та у кожного четвертого із тих, хто захворів уперше.