Три Спаси серпня: історія свят і народні традиції. Успенський піст: правила і заборони. Щира молитва, освячені плоди та мед – у системі здоров’я і довголіття. Духовні настанови від протоієрея Олександра, настоятеля храму святого Амфілохія Почаївського.

      Українці здавна останнього місяця літа відзначають три Спаси: Медовий, Яблучний та Горіховий. Хоча кожне свято має й інші назви…

      Істинно так. Це народні назви низки серпневих свят. Отож, перше настане 14 серпня. І, оскільки на цю пору пасічники активно починали качати мед нового врожаю, звідси й назва Спасу – Медовий. Але тоді ж дозріває і така культура, як мак, яка й дала святу ще одну назву – Маковія. Також у цей день проводиться освячення водойм. Звідси походить уже третя назва – Мокрий Спас. А ось наша церква 14 серпня відзначає Винесення Чесного і Животворящого Хреста Господнього та початок Успенського посту.

       19 серпня маємо Великий або Яблучний Спас, адже саме зараз активно дозрівають овочі і фрукти, особливо яблука. Православна церква цього дня відзначає велике свято Преображення Господнього.

     І, нарешті, 29 серпня, настає Третій Спас. У нього взагалі безліч інших назв: Горіховий, Хлібний, Малий, Холодний, Полотняний… Походження їх неважко зрозуміти – люди проводжали літо і готувалися до осені: запасалися до холодів горіхами, сіяли озимину, дозбирували жниво і пекли хліб, на ярмарках продавали полотна… У церковному календарі цей день відзначено, як Перенесення Нерукотворного Образу Господа Ісуса Христа.

       Як здавна кажуть, Нерукотворний Спас, який має свою історію…

    Безумовно, історія цього свята дуже зворушлива. В 1ст. нашої ери цар палестинський Авгар V з Едеси захворів на проказу. Кращі тогочасні лікарі не могли нічого вдіяти. Коли правитель почув про чудеса, які творив Ісус Христос, то відправив до сина Божого слуг із проханням про зцілення. За однією з версій разом зі слугами Авгар відрядив і живописця, аби той зобразив чудотворця. Проте ніяк не вдавалося передати святий образ. Тоді Ісус попросив дати йому полотно і, вмиваючись, витер ним лице. Одразу ж на тканині відобразився лик Творця. Так з’явилася перша християнська ікона – Нерукотворний Спас.

     А що трапилося з царем палестинським?

     Сталося ще одне диво. Коли Авгарю принесли полотно і він торкнувся зображення, то відразу зцілився. Втішений цар звелів “прикрасити Нерукотворний Спас і встановити його в ніші над міськими воротами, щоб кожен міг вклонитися іконі…”

      Торкнувшись  історії стародавнього світу, як не згадати, принагідно, звичаї і традиції наших пращурів, пов’язані зі Спасом. Василь Скуратівський, дослідник українського народознавства, пише про те, що до цього часу господарі вже везли з млину бодай один лантух борошна, “бо Ілля заходить до хати, щоб свіжого хлібця скуштувати”. А  ще – духмяна випічка, коржики з медом, маком, горіхами…

       І всю цю смакоту можна і треба принести до храму та освятити. Звісно, випічка має бути пісною, бо на цей час (із 14 по 27 серпня) припадає Успенський піст (Спасівка). Він хоча й короткий, але доволі суворий. Тож варто утриматися від їжі тваринного походження: м’яса, молока, яєць. Основу посту складають картопля, гриби, горіхи, овочі та фрукти. Але такі суворі заборони лише для ченців. Люди можуть дещо відійти від них, скласти свій календар харчування за порадою священника. Тут варто все ж зважати на вік, фізичний стан, звички та здоров’я. Недужим треба бути особливо обачними і обережно поститися, враховуючи рекомендації лікаря. Зрештою, піст – це не тільки обмеження в їжі. Не можна пити алкоголю, курити, відвідувати заклади з піснями і танцями, сваритися і лихословити. Суть посту в тому, що віряни готуються до свята Успіння Пресвятої Богородиці. У покаянні та молитві  прагнемо до чистоти духу і тіла та просимо Божу Матір про заступництво. Успіння – одне з найбільших християнських свят, яке припадає на 28 серпня.

    Здається, після чергового стрибка цін, люди давно готові до посту. Але то, як мовиться, справи мирські, а ми ж про духовне… Хворі та медперсонал ХОПТД ХОР, на території якого зводиться церква святого Амфілохія Почаївського, цікавляться, коли можна буде під час  свят завітати до храму?

      9 серпня (церква вшановує великомученика і цілителя Пантелеймона) та 19 серпня (Преображення Господнє) у храмі святого Амфілохія Почаївського буде святковий молебень з освяченням меду, квітів та плодів. Після молитов, окроплені святою водою, ці дари Природи набувають цілющої сили і люди просять у Спасителя (звідси й назва Спас) благословення спожити їх “на здоров’я тілу, душі, на спасіння.” І в цих словах закладена Істина, яку сповідує не лише Свята Церква.

     Як тут не згадати настанови давніх ескулапів: “Нехай ваша їжа буде ліками, а не навпаки…” Цей коментар понад 2000 років тому зробив Гіппократ.

    У ті скрутні часи, коли не було пілюль, уколів і таблеток чим рятувалися недужі? Вірно, шукали зілля в Аптеці Господа. Карпатські мольфари й досі застосовують віковічні рецепти лікарських трав, володіють секретами їх збору та зберігання, аби не втратили цілющих властивостей. Є такі травознаї і в наших монастирях. Або візьмемо мед. Навіть діти знають, що це не тільки смачний продукт, а й справжній еліксир здоров’я і довголіття.

      Відомо, що уже згаданий нами великий лікар давнини і батько сучасної медицини Гіппократ, до речі, сам любив мед і настійливо радив своїм учням рекомендувати цей продукт хворим.

       Рецепти народної медицини більше схожі на смачне здорове харчування, аніж на ліки. У стародавніх порадниках східних ескулапів поруч із ними занотовано: “Перевірено! Допомагає! З Богом!” Як спасалися люди від нападів сухот ще якихось сотню років тому, коли не було антибіотиків? Кліматотерапія, відпочинок на морі, в теплих країнах та в гірських курортах. Але так лікуватися могли лише забезпечені пацієнти. А решта хворих пили молоко(свіже!), робили настоянки зі звіробою, алое, цвіту липи. Сюди ж неодмінно додавали мед, прополіс, лимон, яйця… Зрозуміло, що ці прості харчі не могли вбити туберкульоз, але вони допомагали організму боротися з інфекцією. Тому й сучасні лікарі також використовують і мед, і трави в лікувальній терапії, щоправда, як допоміжний засіб. Або рекомендують для профілактики недуг.

     Кажуть, Амфілохій Почаївський, якого ще називають Українським святим, приймав щодня у своїй убогій хатині більше сотні людей з різними хворобами і не виписував ніяких рецептів…

      Господь благословив його даром пророцтва і зцілення. Ще монахом отець Йосип лікував хворих, особливо прославився як костоправ. У невеликому будинку на монастирському кладовищі приймав бідних недужих і скалічених людей і виліковував їх, не беручи плати. До нього звозили біснуватих з усього колишнього Союзу. Навіть дочку Сталіна якось зцілив від душевної хвороби. Згодом Світлана Аллілуєва заступилася за свого благодійника і посприяла його визволенню з психіатричної лікарні, куди старця запроторив радянський режим, і він до кінця свого земного життя творив добро. Коли отця-чудотворця запитували, в чім секрет його дивовижного дару, він казав: “Я весь час молюся. І моя молитва сильна”.

      Прихожани нашого храму стверджують, що тут особлива аура. Її гостро відчувають хворі, які змушені довгі місяці боротися з туберкульозом. Люди зізнаються, що в церкві легко дихається, їх немов би огортає спокій і благодать Божа. Воістину: щира молитва і непохитна віра – то найкращі ліки для втомленої душі! Це той духовний оберіг, який додаватиме Вам сили у боротьбі з хворобою, допоможе пройти повний курс лікування і стати здоровими!