Українське кохання Оноре де Бальзака: 16 років в очікуванні щастя, роман у 444-х листах і 5 місяців гіркого шлюбу. Хвороби і життєва драма автора всесвітньо відомої серії романів «Людська комедія».

       Ця історія розпочалася на початку 1832 року, коли Бальзак отримав листа з Одеси. Невідома авторка, за підписом «іноземка», поділилася своїми роздумами щодо роману «Тридцятирічна жінка». Таких послань у пошті вже відомого на той час письменника було чимало, і може, лист би загубився у потоці кореспонденції. Але невдовзі прийшов ще один. Заінтригований Оноре відповів. Так між ними зав’язалося тривале листування. Через якийсь час, у Швейцарії, письменник побачив її – і втратив спокій. Вродлива аристократка, графиня Евеліна Ганська, стала коханням усього життя Бальзака.

       Жінка перебувала у шлюбі, але романіст був готовий чекати. Хто знав тоді, що чекати доведеться понад 16 років, і доля-злодійка піднесе їм так багато сюрпризів і випробувань, а очікуване щастя стане таким примарним. Закохані таємно зустрічалися в різних містах Європи, кілька разів Бальзак приїздив до України і був зачарований величчю і красою міст та мальовничою природою. «Петербург – це нове місто, Москва – старовинне. Однак Київ – вічне місто, Північний Рим»,- писав класик. Навіть після смерті чоловіка Ганської через різні життєві обставини вони змушені були відкладати шлюб.       

     Нарешті у березні 1850-го, в костелі Святої Варвари у Бердичеві, Оноре і Ева (так називав кохану Бальзак) побралися. У свідоцтві про шлюб зазначено, що «вінчається юнак, віком 51 рік». Не набагато молодшою була і сама наречена. Письменник ледве вистояв церемонію у храмі. Він довго добирався із Франції (8 днів), осіннє бездоріжжя і люта зима виснажили до краю. Письменник дуже застудився, через гарячку та надсадний кашель так занедужав, що двадцять днів не виходив з кімнати. Затяжний бронхіт переріс у запалення легень. У середині 19-го століття шанс видряпатися із тенет цієї хвороби був мізерний. Медицина не мала тоді дієвих ліків. Залишалася ще крихітна надія на організм самого хворого. Але… Бальзак мав слабке здоров’я. Не зважаючи на успіх і славу, письменник усе життя потерпав через борги. Доводилося буквально день і ніч писати,  і, щоб не заснути, випивав літрами каву. До того ж, сидячий спосіб життя «нагородив» його огрядною поставою, а   колосальна перевтома вразила серце і судини. Але  попри випробування долі він був щасливий. Його мрія збулася. Бальзак вірить, що одужає, покаже дружині їх нове помешкання і напише ще не одну книгу…

      У квітні, щойно потепліло, подружжя вирушає із маєтку Ганських до Парижу. Весільна подорож ледь не доконала Оноре. Дивом пара дісталася столиці Франції. І Бальзак насилу зміг здолати 20 сходинок до власної квартири. Щодень хворому ставало все гірше. Чоловік ночами не спить через напади ядухи і кашлю. Він погано бачить, не може ходити, часто непритомніє. П’ять місяців Евеліна доглядає чоловіка. Знаючи, що він приречений, хоче бодай якось полегшити останні миті життя. Як на гріх, недужий поранив ногу і до всіх бід додалася ще й гангрена.

      «Вибач, друже, я дуже втомився, – писав знавець людських душ у своєму останньому листі, – ця хвороба висмоктує з мене життя. І так болісно висмоктує… Знаю, що вже залишилося кілька днів… Нарешті муки мої і страждання скінчаться… Нещодавно мене відвідав Віктор Гюго. Коли він вийшов, я почув, як він сказав друзям: «Європа втрачає у ці дні велику людину…» Отже, жив я недарма…».

       18 серпня 1850 року перестало битися серце класика світової літератури. Графиня де Бальзак пережила чоловіка на 30 років.

Здається, усе було проти цих двох і їхнього кохання. Уже після смерті письменника, дехто з біографів запідозрить у почуттях Бальзака швидше розрахунок, адже Евеліна була доволі заможною жінкою, аристократкою за походженням. Натякали, що за ці довгі роки у чоловіка були інші жінки і короткі романи. Ставили  під сумнів і пристрасть Евеліни, визнаної красуні, до незграбного, недбало одягненого і непоказного француза. Та хто б і що не казав, Ева стала єдиною дружиною Оноре, їй він написав 444 листи. А Евеліна витратила майже усі свої статки, аби розрахуватися з  боргами письменника, видати  незавершені романи. Вона більше не вийшла заміж і була похована поруч із чоловіком, на кладовищі Пер-Лашез, поблизу Парижу.        Чи мав би шанс Бальзак здолати свої хвороби, якби жив у наш час? Без сумніву, він міг би ще пожити і пізнати щастя у шлюбі, якого так довго чекав. Але до появи перших ефективних ліків залишалося майже століття. Людство втратило ще одного генія у розквіті творчості. Втім, за той час, що йому відміряла доля, Оноре де Бальзак устиг написати книги, завдяки яким пішов у безсмертя…