4 серпня минає 170 років з дня народження видатної акторки, зірки українського театру Марії Заньковецької.

      Уже її перша на професійній сцені, в театрі Марка Кропивницького, роль Наталки (за драмою “Наталка Полтавка” Івана Котляревського) явила глядачам дар Божий, що так органічно поєднував правдиву й проникливу акторську майстерність та силу чудового голосу (драматичне сопрано). Кажуть, коли Марія виконувала у спектаклях українські народні пісні, глядачі плакали і обдаровували Королеву шаленими оплесками та оберемками квітів. Саме завдяки їй вперше попри заборони імперських чиновників на театральних підмостках Києва та інших міст зазвучить українська мова. Недарма згодом Заньковецьку нарекли “духовною дочкою” Тараса Шевченка. “Незабутній Кобзар українського горя, – скаже письменник Михайло Коцюбинський, – поставив слово на сторожі, а Ви понесли те слово, щоб палити серце, щоб будити ним чуйність до світла і рідної мови. Тільки палка душа, тонке вухо і добрий зір поведуть народ на шлях сонця, на шлях переможниці весни!”. Як по сучасному звучить ця фраза, висловлена понад століття тому…

      В її репертуарі було понад 30 ролей і 40 років творчого тріумфу. “Могутній талант, який зробив би честь найкращій європейській сцені”, – зазначить в одній зі статей публіцист, літературний і театральний критик, а згодом Головний отаман військ УНР Симон Петлюра. Але свою найважчу і найдраматичнішу роль акторка зіграє не на сцені.

     Під час гастролей Україною Заньковецька отримала звістку про смерть матері. На похороні вона застудилася. “Запалення легень надовго вклало у ліжко, а одужання все не йшло, – читаємо у спогадах. – Остаточно оговтатися від хвороби так і не вдалося. А через ослаблений імунітет став розвиватися туберкульоз”. Це був початок її боротьби зі смертельною хворобою, котра тривала 17 років. Тяжко хвора, прикута до ліжка, Марія Костянтинівна, звісно, не була самотньою. ЇЇ квартира у Києві стала творчим клубом, куди приходили знайомі та друзі – актори, письменники, музиканти і художники. Серед мистецького бомонду тут радо зустрічали і світил медицини, знаних в Україні та світі лікарів – Феофіла Яновського, Данила Заболотного, Олександра Богомольця. Дружба із цими людьми, їх щира опіка та професійний догляд, безумовно, полегшували страждання пацієнтки, додавали сил моральних і фізичних протистояти недузі, яка на той час була невиліковною. Туберкульоз забрав доньку Яновського, дружину Заболотного, матір Богомольця, а згодом і його самого. Перший антибіотик, який вбиватиме мікобактерії туберкульозу, буде винайдено лише через десять років після того, як велика акторка покине цей світ…

      Життя і доля Марії Заньковецької – це застереження для усіх нас. Туберкульоз не визнає кордонів, статусу, статі і віку. Занедужати може кожен. Основний шлях передачі збудника – аерозольний. Бактерії потрапляють від хворої людини під час кашлю, чхання, тривалого перебування у закритому вологому приміщенні. Туберкульоз – лагідний убивця, що підкрадається непомітно та розвивається повільно. Інкубаційний період – від шести місяців, коли можуть з’явитися перші ознаки хвороби. А взагалі, як зауважують фтизіатри, від часу проникнення мікобактерій в організм людини до дебюту захворювання може минути від кількох місяців до двох і більше років. Напевне, тому дехто з хворих помилково вважає, що час на їхньому боці і не поспішають до лікаря. Ця думка хибна. Ви не лише задавнюєте хворобу, а й наражаєте на небезпеку тих, хто поруч.       У сімейного лікаря чи в найближчому медичному закладі вам запропонують скринінгову анкету, що містить 13 запитань. Вони допоможуть оцінити потребу людини в подальшому обстеженні на туберкульоз. Експерти наголошують: якщо пацієнт дає ствердну відповідь більш ніж на три запитання або хоча б на одне із перших восьми, обстеження треба пройти негайно. Що раніше, тим краще. Нагадуємо, усі процедури та ліки – безоплатні. Скористайтеся своїм конституційним правом на високоспеціалізовану медичну допомогу. Це – ваш шанс перемогти хворобу та одужати!