Кардинал Рішельє, письменниця Джейн Остін, , княжна Тараканова, Катерина Сванідзе… Життя цих  відомих людей забрав туберкульоз.    

4 грудня 1642 року  не стало Армана Жана дю Плессі де Рішельє. Герцогу і міністру Королівства Франція, кардиналу Католицької церкви, потужному реформатору і дипломату, який вплинув на життя мільйонів людей не тільки своєї, а й багатьох держав Європи, на ту пору ледве виповнилося 57. Утім, для середніх віків – це було немало. Йому, аристократу за походженням, людині, яка народилася в палатах, безумовно, вдалося уникнути нужди, недуг та інфекцій, що буквально спустошували тогочасні міста і навіть країни. Однак, за переказами літописців, кардинал мав слабке здоров’я, з дитинства надто багато читав і навчався, тож усе життя мусив терпіти страшний головний біль, нервові розлади, депресії, а після 50-ти його вже не відпускали тяжкі хвороби.

     Відомо, шо в останні роки життя на нього було скоєно кілька невдалих замахів. Восени 1642 р. Рішельє відвідав цілющі води, щоб поправити підірване здоров’я. Та все було марним, сили його танули на очах. Незадовго до кончини лікарі виставили ще один діагноз – гнійний плеврит і запропонували… кровопускання. Після процедури не лише ескулапам, а й найближчому оточенню стає зрозуміло, що хворого уже не врятувати. Проте й на смертному одрі він зберігає ясний розум і дає поради майбутньому королю, як керувати Францією. Уже після причастя, коли  священник запропонував йому пробачити своїх ворогів, Рішельє відповів: “У мене не було інших ворогів, окрім ворогів держави”.

       За іронією долі цього ж дня, рівно через 133 роки (4 грудня 1775-го), у Росії, помирає від туберкульозу легень княжна Тараканова. Її життя і досі овіяне легендами, адже достеменно так і не встановлено правдивої історії жінки, яку роками переслідувала поліція багатьох країн Європи. Але з допомогою гострого розуму та прихильності сановних покровителів кокетливій авантюристці, яка розмовляла різними мовами, добре зналася на мистецтві і всіх тонкощах світського життя, вдавалося вибиратися із чергової боргової ями та розкішно жити за чужий рахунок. За рік до смерті вона оголосила себе дочкою Єлизавети Петрівни, сестрою Пугачова і претенденткою на російський престол, за що невдовзі понесла гірку розплату. Її схопили, таємно вивезли до Росії і кинули до Петропавлівської фортеці.

     Виснажливі допити, погана їжа, сирість та холод, що панували в казематах, призвели до туберкульозу. Згідно із законом, жінці загрожувало довічне ув’язнення. Однак засудженій пообіцяли свободу, якщо вона визнає свою вину і скаже правду про своє походження. Княжна не розкрила власної таємниці навіть на сповіді… Молода красуня так і залишилася однією із найбільш загадкових фігур 18 століття, яка й донині надихає митців на нові твори в літературі, музиці, живописі, театрі та кіно.

      Неймовірно, але факт: через кілька днів після того, як поховали княжну Тараканову, уже в Англії (16 грудня 1775-го), у світ прийде дівчинка, якій також судилося надовго пережити свою епоху, хоча слава і визнання прийшли до неї лише через півстоліття після смерті. Джейн Остін була сьомою дитиною у родині священика. Її батько був добре освіченою на той час людиною. Але Остіни ніколи не були багатими, а після смерті батька геть зубожіли. Джейн обшивала сім’ю, допомагала матері по господарству і, щоб заробити на хліб насущний, зайнялася… літературною творчістю. Її романи “Чуття і чуттєвість”, “Гордість і упередження”, “Менсфілд парк”, “Емма” та інші, опубліковані ще при житті авторки, стали шедеврами жанру й досі очолюють рейтинги найпопулярніших книг Британії. Кожне нове покоління читачів знаходить у них непідкупну правду життя і традиційну мораль англійського суспільства: її герої вміють щиро співпереживати і бути водночас стриманими у прояві своїх почуттів. Твори Джейн неодноразово екранізувалися та здобували престижні нагороди.

      Вона пішла з життя у 41 рік, у розквіті творчих сил, так і недописавши  останнього роману. Біографи відомої письменниці так і не змогли з’ясувати істинної причини її смерті. Це могло бути і рідкісне ендокринне захворювання, і лімфогранулематоз, і отруєння миш’яком через поганий зір. До речі, цю отруту у ті часи лікарі активно прописували від багатьох хвороб, зокрема, сухот. Тому не можна відкидати й недавній висновок дослідників, які вважають, що Джейн, швидше за все, померла від туберкульозу. 

      Від кровотечі, яку спричинив туберкульоз або тиф, померла 5 грудня 1907 року у Тифлісі (Грузія) і Катерина Сванідзе. Молодій матері, у якої залишився 8-місячний син, було лише 22. Ім’я її, напевне, загубилося б у сімейних архівах (батьки померли, дитину забрала війна, брата і його родину заарештували під час репресій і розстріляли). Але Като таки залишила короткий, як спалах свічки, слід в історії. Вона стала першою дружиною Йосипа Джугашвілі (Сталіна), з якою він прожив 16 місяців.  Їх познайомив брат-революціонер, а невдовзі пара обвінчалася. Надзвичайно вродлива, скромна дружина (донька грузинського дворянина) покірно терпіла бідність чоловіка, постійні арешти, безробіття. Невдовзі вона захворіє і з немовлям на руках  доживатиме у маленькій кімнаті, хвора, без грошей на лікування. Після її смерті, Якова, первістка майбутнього батька народів, виростять у Грузії мати і сестра Катерини.      Правда, є версія, що Сталін до нестями кохав свою Като. Під час похорону у нього, начебто, скаламутився розум і коли труну з дружиною опускали в могилу, то стрибнув слідом і його потім ледве витягли. Прикро, що за життя жінки їй так бракувало уваги і тепла…Не пізнала справжнього жіночого щастя і княжна Тараканова. А Джейн Остін так і померла старою дівою. Втім, навіть червоний кардинал, попри багатство, та майже безмежну владу і вплив на долі інших людей, не мав власної родини і не знав простих земних радощів. Його не любили і навіть люто ненавиділи сучасники. І лише згодом гідно оцінили нащадки. Що ж, усе велике, як кажуть, можна краще розгледіти на відстані…