Православний церковний календар вересня. Найбільші християнські чесноти та молитва за Україну.

      Першиймісяць осені у календарі вірян східного обряду позначений кількома великими святами – Усікновення глави святого Іоанна Хрестителя, Різдво Пресвятої Богородиці, Воздвиження Хреста Господнього, а також парафіяни згадуватимуть у молитвах багатьох великомучеників за віру Господню. У цьому сонмі борців Істини проти тиранії варто більш розлого написати про день пам’яті мучениць Софії, Віри, Надії та Любові.

       Історія життя святих розповідає нам про мудру і праведну жінку на ім’я Софія, яка жила у Римі. Після смерті чоловіка на її утриманні зосталися троє малолітніх доньок, яких нарекли згідно з християнськими чеснотами: Віра, Надія і Любов. Тодішній правитель імператор Адріан покликав якось їх до свого палацу і, почувши щирі молитви во Славу сина Божого, вирішив хитрістю змусити родину зректися їхньої віри. Підступний тиран відправив Софію з доньками до знатної італійки та наказав наглядати за ними. Коли через три дні правитель знову звернувся до дітей, аби вони зріклися своєї віри, діви святі не приставали на жодні спокуси, не хотіли приносити жертву богині Артеміді.

       Розлючений імператор на очах у матері наказав роздягнути Віру і бити її. Дванадцятилітню красуню після цього катували вогнем, киплячою смолою та олією. Та вона дивом залишалася неушкодженою і продовжувала славити Бога. Мучитель тоді присудив її до страти мечем.

      Так само не побачив тиран страху і зневіри в очах середульшої сестри Надії та наймолодшої Любові, яким було відповідно – десять та дев’ять років. Їх юні тіла було піддано нелюдським тортурам, дівчат вішали, палили вогнем, різали на шматки так, що кров струменіла на землю. І знову – жодного крику та прохання про помилування. Мати безупинно молилася Богові за своїх дітей, аби дав їм терпіння. Коли мечем відсікли голови усім донькам, Софія склала тіла у домовину, вивезла за місто і з честю поховала на високому пагорбі. Три дні многостраждальна жінка ревно молилася на цій могилі і сама спочила у Бозі. Віруючі поховали її разом з дітьми. З того давнього часу мудра Софія та її доброчесні доньки стали для нас прикладом жертовності, сили духу та мужності, яких не здолати нічим і нікому.

       Під час Богослужінь будемо згадувати усіх мучеників за істинну віру і молитися також за українських дітей, яких убили та закатували російські загарбники, за наш люд нескорений, який не підкорився волі окупантів, за воїнів світла, які дають гідну відсіч ворогам і наближають Перемогу. Кати посилюють терор мирного населення, погрожуючи ядерною зброєю та скидаючи бомби і ракети на міста і села, знищують храми, лікарні, школи… Наша Батьківщина у небезпеці, а рідна земля стогне від болю, крові і сліз. У часи найтяжчих випробувань не дайте сильним зламати себе. Просіть кріпості духовної і благословення у Господа. Адже молитва – це наша дорога до Бога. А ще просимо у Творця мудрості і сили, аби перемогти зло, відстояти свою соборну державу та відбудувати нашу квітучу Україну на засадах добра, справедливості та одвічних християнських чеснот – Віри, Надії і Любові!

                                                                                        Протоієрей Олександр,

                                       настоятель храму святого Амфілохія Почаївського.