На одного українського пацієнта припадає за добу десь до кілограма медичних відходів. Які правила поводження з ними? Фахова думка щодо найосновніших аспектів проблеми від завідувача відділу антимікробної резистентності та інфекційного контролю ЦГЗ МОЗ України Романа Колесника.

      Ця проблема була актуальна завжди, але після пандемії та сучасних викликів стала ще гострішою. І це при тому, що основний наказ щодо поводження з медичними відходами (далі – МВ) було прийнято ще у 2015 році. Однак більшість закладів охорони здоров’я про нього мало чули, не все знають і користуються наративами, які існували ще в 90-х роках. Це – неприпустимо. Адже головне, про що маємо пам’ятати, надаючи допомогу пацієнтам чи проводячи догляд, це, насамперед, захист. На жаль, діюча практика суперечить безпеці поводження з МВ.

  І це при тому, що ці правила чітко виписані у Законі України “Про відходи”. Є ще окремі галузеві накази щодо утилізації та знищення лікарських засобів, відпуску вакцин та анатоксинів через аптечну мережу та порядку поводження з МВ в Україні. Про що, власне, йдеться і чому так важливо?

        Медичні відходи – це відходи, які утворюються внаслідок надання будь-якого виду меддопомоги та у закладах, що мають ліценцію на провадження медичної практики. В Україні є 4 групи відходів: тверді побутові відходи (А), епідемічно безпечні. Вони передаються на утилізацію для вторинної переробки або на захоронення на кладовищах побутових відходів.

     Категорія Д – це радіологічні небезпечні відходи. Медики керуються окремим законом, де чітко виписані правила поводження з ними, щоб гарантувати безпеку.

     І, нарешті, дві основні групи відходів у закладах охорони здоров’я – В і С. Що варто знати про них? Категорія С – забруднені відходи або ті, на які потрапили лікарські засоби. Як відомо, ці засоби віднесені до небезпечних, хоча це твердження можна піддати сумніву, наприклад, щодо флакону з-під розчину глюкози чи фізрозчину. Але здавати їх як склотару – заборонено законом. Також до цієї групи віднесено також токсичні лікарські засоби та відходи, забруднені ними. Працюючи з такими, не забувайте про захисні рукавички та витяжні шафи. Якщо у закладах є лампи та інші прилади, що містять ртуть, вони мають збиратися (обов’язково!) у спеціалізовані ящики чи ємності.

      До категорії В відноситься все, що забруднене інфекційними агентами. Це, насамперед, засоби індивідуального захисту, харчові продукти в інфекційних, фтизіатричних і дерматовенерологічних стаціонарах. Особливо наголосимо на відходах з  бактеріологічних лабораторій.

     Варто зауважити, що інфекційних відходів за статистикою найбільше. В середньому на пацієнта припадає в межах кілограма у стаціонарах України. В Європі – більше. Якщо взяти інтенсивну медичну допомогу в Англії, то там щодоби утворюється майже 24 кілограми МВ категорії В у розрахунку на одного пацієнта. Це – найбільший показник у країнах ЄС. Нас можна порівняти з Польщею та Чехією, де статистика МВ – близько кілограма.

     Про що йдеться? Ми їх правильно не фіксуємо, не знезаражуємо і не знешкоджуємо. Тому ці МВ часто-густо опиняються на побутових звалищах. Хоча заклади ОЗ загалом передають їх правильно, але ті, хто має в подальшому переробляти, нерідко порушують чинне законодавство і не дотримуються вимог ліцензії щодо поводження з небезпечними клінічними відходами. Отже, згідно з типовою схемою у кожному закладі ОЗ МВ треба збирати і сортувати, провести дезінфекцію хімічним чи фізичним методом та маркування і запакувати відповідно до правил. Як правильно транспортувати їх? Насамперед, цим мають займатися суб’єкти господарювання, в яких є відповідна ліцензія на транспортування (!)  небезпечних відходів.

      Кілька слів про захоронення та знешкодження. Відповідно до чинного законодавства лише відходи безпечні (категорії А) можуть бути захоронені. Знешкодження відходів може проводити виключно суб’єкт господарювання, який отримав  відповідну ліцензію. Без такого документу, навіть при наявності у лікарні інсинератора, спалювати відходи заклад не має права. На даний час лише один заклад ОЗ України має таке право на знешкодження МВ і таку ліцензію – КНП “Хмельницький обласний фтизіопульмонологічний медичний центр” ХОР.

      Окремо треба наголосити на тому, що до категорії В належать звичайні інфекційні та особливо небезпечні гострі медичні відходи. Окрім маркування, їх ще треба збирати окремо у спеціальні медичні контейнери. Тобто вони мають бути стійкі до механічних пошкоджень, температур і дезінсектантів. Ці контейнери уже виготовляють і в Україні. При цьому знімати голки зі шприців, розбирати системи (пластик) категорично заборонено. Є Наказ Міністерства ресурсів і захисту довкілля, де визначено, що пластик має збиратися окремо. Але ця вимога – лише для побутових відходів. Про небезпечні тут не йдеться, позаяк, відокремлюючи голку від пластику, медпрацівник може отримати травму та інфікуватися. Інші відходи цієї категорії (маски, вата, марля, забруднені кров’ю чи біологічними рідинами) слід збирати у пакети, стійкі до проколювання або у передбачені для цього контейнери. Відходи баклаболаторій обов’язково автоклавуються. І далі вони залишаються (!) небезпечними і передаються саме як небезпечні відходи. Вивезення за територію медичного закладу відходів, що не пройшли знезараження (дезінфекцію) та дезактивацію, заборонено. Така ж вимога діє і щодо неправильно запакованих відходів. Знезараження хімічним методом невдовзі буде заборонено повністю, тому що жодне дослідження досі не дає гарантій його ефективності. Згідно з директивами ЄС будуть посилені вимоги щодо маркування МВ, а інформацію про передавання їх слід направити до відділу держекоінспекції регіону.

      П’ять років тому (8 листопада 2017р.) КМУ затвердив Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року. Документ передбачає розроблення регіональних планів управління відходами, створення інтегрованої мережі об’єктів з утилізації і видалення відходів, що дасть змогу державі чи регіону забезпечити самостійну утилізацію та видалення власних відходів. Стратегія, зокрема, має на меті встановити п’ятиступеневу ієрархію відходів, запроваджену в Євросоюзі. Це означає, насамперед, запобігання утворенню відходів і лише в деяких випадках їх утилізацію. Україна, у порівнянні з розвиненими державами, має багато відходів, але немає інфраструктури для поводження з ними. Тому ми й накопичуємо з року в рік гори сміття…

      Враховуючи ризики, які супроводжують нинішній підхід знешкодження інфекційно небезпечних МВ, одним із способів вирішення проблеми є організація на території закладів охорони здоров’я оброблення і, за можливості, знешкодження відходів. Оскільки стаціонарні медичні заклади  зазвичай розміщені в густо заселених зонах, розміщення на їх території інсинераторів неможливе. Краще може підійти стерилізація небезпечних відходів, для утилізації їх через пряме повторне чи альтернативне використання. В Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки, шляхом їх обробки паром під тиском (автоклавування) з наступним подрібненням. Це дозволить закладам охорони здоров’я раціоналізувати поводження з небезпечними відходами на власній території. Автоклави не потребують для встановлення і функціонування великого переліку додаткових вимог, у тому числі щодо навчання персоналу (практично вони наявні у кожному закладі охорони здоров’я України). Автоклавування із наступним подрібненням дозволяє зменшити об’єм відходів до 80% та унеможливлює їх повторне використання. Для оброблення відходів методом обробки паром під тиском не має значення вологість відходів, що вкрай важливо саме для медичних відходів, які забруднені біологічними рідинами. Крім того, метод автоклавування дозволяє економити кошти на контейнерах для відходів,  вони можуть бути стійкими до такої технології і використані повторно.

      І ще один штрих до гостроти порушеної проблеми. У процесі виконання своїх функцій – діагностики і лікування пацієнтів, профілактики захворювань та нівелювання потенційних ризиків для здоров’я людей, система охорони здоров’я продукує величезну кількість відходів, які вважаються найбільш небезпечними, оскільки несуть ризики травматизму та інфікування, хімічних, токсичних, канцерогенних, мутагенних і радіаційних впливів на організм людини. Неадекватне та невідповідне поводження з медичними відходами може мати серйозні наслідки для громадського здоров’я як за рахунок прямого впливу, так і через негативну дію на стан екології. Таким чином, раціональне та безпечне поводження, транспортування і знешкодження медичних відходів – це важливі компоненти охорони праці, інфекційного контролю та безпечного довкілля.