70 років тому Зельман Ваксман, американський мікробіолог українського походження (народився неподалік Вінниці)  отримав Нобелівську премію за відкриття стрептоміцину – першого антибіотика для лікування туберкульозу.

      Так почалася нова ера у багатовіковій історії боротьби з білою чумою, яка щороку забирала мільйони життів. Людство нарешті отримало шанс на порятунок, коли в лабораторії вченого винайшли речовину, яка руйнувала хвороботворні бактерії, стійкі до пеніциліну, і при цьому не давала побічних ефектів. Новий засіб протестували на свинях. Через кілька місяців Ваксман отримав приголомшливу звістку – хворі на туберкульоз тварини одужали! Відтак ряд клінічних медичних центрів перевірили чутливість штамів сухот в організмі людини до стрептоміцину. І знову блискучий результат – понад тисячу успішних випадків лікування. Диво-антибіотик довів свою ефективність у терапії невиліковних раніше форм туберкульозу. Вченого назвали благодійником людства. І кілька десятиліть комбінація пеніциліну та стрептоміцину не мала альтернативи у  лікуванні більшості інфекційних та запальних захворювань, як-от; туберкульоз, пневмонія, холера, черевний тиф, туберкульозний менінгіт…

       Звісно, наука йде вперед. З 1954 року у лікарській практиці почали застосовуватися такі препарати, як ізоніазид і тібон, а з 1967 року у клінічних протоколах з’явився один з найефективніших протитуберкульозних препаратів – рифампіцин. Ось уже півстоліття рифампіцин та ізоніазид активно використовуються у фтизіатрії. Однак пошук інноваційних препаратів все ще триває. Справа в тому, що збудник сухот – паличка Коха – дуже підступна та витривала, з цими мікроорганізмами надто складно боротися. Якщо їх «не добили», бо людина перервала лікування чи не дотримувалася призначеної схеми прийому препаратів, бактерія пристосовується до цих ліків. Так з’являються мультирезистентні форми туберкульозу, їх лікування дуже затратне і тривале. На обліку у нашому медичному центрі є немало хворих, у яких виявлено стійкість до кількох препаратів протимікробної дії.

       Медики застерігають: ніколи не приймайте антибіотиків на свій розсуд і без призначення лікаря! Інакше доленосні відкриття вчених, зокрема, і винахід, з якого ми розпочали цю розповідь, стануть марними. Те, що було найбільшим благом, може завдати непоправної  шкоди. Ліки втратять свою цілющу силу і людство знову порине в темряву смертельно небезпечних інфекцій, як це було ще століття тому…

       У ці складні часи, коли галузь охорони здоров’я і без того долає виклики, спричинені війною, ми, українці, маємо дбати про здоров’я своє і тих, хто поруч. Вчасно звертатися по медичну допомогу – це наш обов’язок. Благо, навіть тепер вона доступна для кожного, де б ми не проживали: у своїй домівці чи в тимчасовому помешканні для переміщених осіб. Серед іншого, не забувайте також головного правила відповідального вживання антибіотиків: призначати їх – справа лікаря!