Возлюблені у Христі брати і сестри! У ці зимові дні кожен із нас живе в очікуванні дива – Різдва Бога нашого Ісуса Христа. Багато століть минуло відтоді, коли людству явився Спаситель. Але й дотепер, коли стоїмо над спорудженим вертепом, що символізує Таїнство приходу Божого сина у цей світ, невимовна радість огортає душу.

     Згідно з Євангелієм, Ісус народився в місті Віфлеємі. Коли імператор Октавіан вирішив провести перепис населення Римської імперії, Марія і Йосип Обручник вирушили у Віфлеєм, аби занести свої імена до списку. Для них не знайшлося вільного місця в готелях, тому довелося ночувати в печері, яку використовували як хлів для худоби. Тут Діва Марія народила сина і поклала немовля у ясла. Першими їх зустріли пастухи, яким Ангел сповістив про Різдво Христове, і вклонилися новонародженому Спасителеві. Невдовзі сюди прийшли волхви зі сходу. Древні мудреці принесли немовляті дари: золото (як цареві), ладан (як Богові)  і смирну (як людині, яка має померти). Усі довкола раділи, лише цар Ірод бажав смерті Спасителеві. Він бачив у Богонемовляті претендента на царський престол, тож наказав убити у Віфлеємі та його околицях усіх хлопчиків до двох років. Ірод розраховував, що серед убитих буде і Син Божий. Тоді було згублено 14 тисяч немовлят, яких вважають першими святими мучениками за Христа…

     Народження хлопчика у бідних яслах є вічним прикладом для людей. Адже діти приходять у цей світ для добра, злагоди і любові. І ніякий Ірод кремлівський, як тоді, так і тепер, не вкраде нашого Різдва. Ми здолаємо ворога, воїни ЗСУ принесуть Мир, Світло і Перемогу в кожну українську домівку. І усім миром почнемо відроджувати з руїн нашу державу, сіяти хліб і утверджувати нове життя за мораллю і заповідями Господа. Адже Україна для нас – не просто територія, як міркує ворог. Це – Батьківщина, “земля батьків”, подарована Богом. На ній стоять тисячолітні храми, що уособлюють наш дух і віру у Всевишнього.

     Ці дні Христового Різдва нагадують, що Бог народився для нас і каже людям бути простими у щоденному житті. Сіно, солома, ялинка нехай прикрашають наші оселі. А тепло Різдвяної свічки – завжди нагадує про любов до ближнього. Храми повсякчас збирають пожертви на поміч усім нужденним. Не забувайте і про тих, хто потребує нашої ласки та уваги. Пам’ятайте, мудру істину:

… Коли береш – наповнюєш руку,

коли даєш – наповнюєш серце!

       З молитвою за кожного та благословенням ваш у Христі

                                                                      протоієрей Олександр,

                                  настоятель храму святого Амфілохія Почаївського.