24 серпня – День Незалежності України!

     “Він вийшов з вагона – чоловік середніх років і непримітної зовнішності, одягнений у скромний френч. Вагон, що колись належав главі Південно-Західної залізниці (ще помітні були сліди від збитих двоголових орлів), заміняв йому останнім часом і будинок, і кабінет – змінювалися тільки міста за вікнами, – так описує події столітньої давнини на території нашого краю Ірина Пустиннікова (журнал “Кореспондент” від 5 квітня 2015 року). – Цього разу він прибув до старовинного губернського центру. Між  вагоном і вокзалом – стрій солдатів, які віддають салют, а за  ними – делегація городян. Прийшли вітати. Чекали. Може, навіть знали про любов гостя до урочистостей. Було 10 червня 1919 року, початок спекотного літа. Можливо, найспекотнішого в історії міста, яке людина у френчі вибере столицею України – тимчасовою, як вона сподівалася.

       Людину звали Симон Петлюра, а прибув він до Кам’янця-Подільського, який зробив центром Української Народної Республіки. Мине літо, потім осінь, і вже взимку людина у френчі залишить свою тимчасову столицю. А вона ще кілька місяців намагатиметься утримати українську державність”…

       Не вдалося. Як це було вже не раз у нашій багатовіковій історії, забракло власних сил і підтримки світу, а ще – завадили сумніви, нерішучість, підступи і зрада. Лише тепер нащадки патріотів, котрі полягли понад сто літ тому у нерівному бою з ненависним ворогом, осягнули і їх жертовний подвиг, і глибинний зміст девізу незламності на бойових стягах: “Україна або смерть”. Бо людина, народжена вільною, не може жити в кайданах. І шлях до волі – кривавий, а ціна – найдорожча. За неї щодня гинуть на війні з рашистами кращі сини і доньки України. Ворог навісніє і вдається повсякчас до терору. Але ми – країна нескорених людей і ніколи більше не повторимо помилок історії та повернемо кожний клаптик рідної землі. Іншого такого шансу уже не буде. Доля обрала нас, аби Світло здолало темряву, а Життя – перемогло смерть. І ми здобудемо мир та піднімемо з руїн свою країну. Це – наш святий обов’язок перед пам’яттю поколінь.

        Цьогоріч найбільше державне свято знову відзначимо скромно. Без великих заходів та велелюдних урочистостей. Але ворогам не затьмарити значення такої доленосної події, адже це свято – у серці кожного, хто народився, живе і бореться на нашій Богом даній землі. Бо ж Україна – одна на всіх, як оберіг! З Днем Незалежності, друзі!