Безоплатна медицина: конституційні гарантії і українські реалії. Як відстояти своє право на якісну  медичну допомогу?  

        28 червня відзначаємо 25-у річницю з часу прийняття першої Конституції незалежної української держави. Серед найголовніших прав та свобод, гарантованих нам Основним Законом країни, є право на охорону здоров’я, медичну допомогу ( у державних та комунальних закладах безоплатну) та медичне страхування. Це положення закріплене статтею 49. До слова скажемо, що право людини на якісну і безпечну медичну допомогу відповідно до міжнародних стандартів  та протоколів чітко виписане і в Європейській хартії прав пацієнтів, якої дотримуються у щоденній практиці й українські лікарі.

                 Права пацієнта

      Насамперед, хто підпадає під такий термін? Пацієнт – це “особа, яка, незалежно від стану здоров’я, звернулася до закладу охорони здоров’я або медичного працівника за наданням медико-санітарної допомоги”. Чинне вітчизняне законодавство гарантує кожному з нас:

– право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій;

 – право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я;

– право на інформовану згоду щодо застосування методів діагностики, профілактики і лікування та право відмовитись від лікування;

– право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні;

– право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду;

– право на направлення для лікування за кордон у разі необхідності та неможливості надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому у закладах охорони здоров’я України;

– право відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди;

– можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;

– право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.

                 Обов’язки пацієнта

      Відповідно до вимог статті 10 Закону громадяни України зобов’язані:

– піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;

– у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;

– подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для життя і здоров’я стані;

– виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.

                 Права та обов’язки лікаря

      Згідно з вимогами статті 34 чинного законодавства  лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого  режиму.     

     У своїй щоденній діяльності кваліфікований лікар застосовує принципи доказової медицини відповідно до світової медичної науки і практики. Ці нові клінічні протоколи, на думку експертів, убезпечують від  надмірного призначення ліків сумнівної якості, застарілих схем лікування. Кожен ескулап, маючи доступ до світових наукових надбань на сайтах закладу чи НСЗУ, може впевнитися, що призначає хворому найоптимальнішу та найдієвішу терапію. 

       Водночас адміністрація закладу має потурбуватися про створення належних умов праці лікаря та його безперервного професійного розвитку, себто він може відвідувати семінари, конференції, пройти стажування за кордоном чи записатися на курси… Таким чином пацієнт отримає компетентного лікаря, який щороку вдосконалює медичні навички та знання. Відповідно до Концепції професійного ліцензування лікар буде мати реальну свободу місця роботи і водночас персональну відповідальність перед пацієнтом за якість і безпеку наданої медичної допомоги. Кожні три роки потрібно підтверджувати документ. При цьому враховуватиметься особисте освітнє портфоліо, історія медичної практики. У випадку недбалості чи суттєвих помилок лікаря, ліцензію буде призупинено чи анульовано. Фахівці передбачають, що до 2024 року всі українські лікарі зможуть інтегруватися у міжнародну лікарську спільноту з належним рівнем знань і професійних навичок.

                  Гроші ходять за пацієнтом

      І це найголовніший акцент усіх новацій, що відбуваються в галузі. Здавалося б, програмою медичних гарантій чітко визначено хто, за що і скільки має платити. Однак потік скарг пацієнтів не вщухає. Програма діє не всюди, є медзаклади, де й досі у хворих вимагають гроші за обстеження чи операції. Це неприпустимо. З квітня 2021 року діє оновлена програма медичних гарантій, що охоплює первинну, вторинну, третинну, екстрену, паліативну допомогу, реабілітацію, допомогу при вагітності і пологах, а також вакцинацію від Covid-19. Держава оплачує майже всі важливі медичні послуги. Пацієнт бере направлення у сімейного лікаря і йде до лікарні, яка уклала договір з НСЗУ(звідси надходять кошти за якісно виконану послугу). Всього передбачено 35 пакетів медичних послуг, серед них і нові пакети – вакцинація від коронавірусу, мобільні психіатричні бригади,  які надають допомогу хворим удома, після гострого перебігу недуги та їх лікування у стаціонарах.

     Програма передбачає також амбулаторне лікування для хворих туберкульозом, які вже не виділяють мікобактерію і не можуть нікого заразити. Фтизіатри (хворі мають право звертатися до цих спеціалістів без направлення) проводять діагностику, визначають збудника хвороби, вид туберкульозу, призначають схему лікування і скеровують таких пацієнтів до амбулаторій ЗПСМ, що уклали договір з НСЗУ і мають у штаті лікарів, які пройшли відповідне навчання і можуть працювати з такими хворими. Це так званий пацієнт-орієнтований підхід у лікуванні сухот, що вже напрацьований у світі. Нагадуємо також, що протитуберкульозна медична допомога населенню (де б ви не лікувалися – у стаціонарі чи на первинці) надається безкоштовно! Загалом програма передбачає кілька сотень видів послуг медичної допомоги та діагностики, які оплачує держава. З їх переліком і тарифами можна детально ознайомитися на сайті НСЗУ.

          Хто винен і що робити?

     Конституція України та чинне нормативно-правове законодавство гарантують громадянам і належний захист, якщо було порушено (лікарем чи закладом) їх право на якісну медичну допомогу. Скаржитися можна до адміністрації закладу, поліції, звертатися до суду чи до клініко-експертних комісій, які працюють при міських, районних, обласних департаментах охорони здоров’я та МОЗі України. Підставою для звернень є:

летальні випадки, ускладнення після перенесених процедур, що призвели до інвалідності осіб працездатного віку, повторна госпіталізація з приводу того ж захворювання упродовж року, розбіжність діагнозів, скарги пацієнтів та їх родичів… Комісія повинна розглянути ваше звернення упродовж 30 днів. У разі особливо серйозних причин цей термін може бути продовжено, але не більше 15-и днів. 

                    Трохи історії….

      Перша українська конституція була видана ще в 1710 році під назвою «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького», написана латиною і староукраїнською мовою.  Її автор – український гетьман Пилип Орлик. Конституція обмежувала привілеї гетьмана та старшини, вирівнювала козаків у правах, зберігаючи при цьому окремий статус запорожців. Окрім того, передбачала політичну незалежність України від Московії та розбудову незалежної української Церкви.

         Був час, коли українські козаки під проводом гетьмана Пилипа Орлика і армія шведського короля спільно боролися проти Росії. До речі, 2011року у Швеції відкрито пам’ятник Пилипу Орлику, який було приурочено до 15-ї річниці Конституції України та 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика. Європа знає гетьмана як автора  першої української конституції та першої європейської конституції в сучасному її розумінні. Ця козацька конституція в латинському варіанті зберігається в Національному архіві Швеції. А її український варіант є також у Музеї Гетьманства у Києві.