Піврічна статистика захворюваності на туберкульоз: сумні реалії та невтішні прогнози. Як змінити ризиковану поведінку хворих? Роздумами ділиться директор КНП «Хмельницький обласний протитуберкульозний диспансер» ХОР,  кандидат медичних наук Сергій Василенко

Упродовж першого півріччя 2021 року в області зареєстровано 154 нових випадків туберкульозу, найвища захворюваність на територіях колишніх  Ярмолинецького, Славутського, Хмельницького районів.

В основному в пацієнтів інфіковані легені.  Що насторожує: зросла питома вага (понад 10%) сухот із розпадом легеневої тканини, хоча захворівших на 58 осіб менше минулорічного періоду. Упродовж  6 місяців  зареєстровано  туберкульоз у п’ятеро дітей та підлітків. Для порівняння: за півроку 2020-го було взято на облік 212 дорослих пацієнтів і одну дитину. Показник захворюваності серед дорослого населення, як бачимо,  все ще падає, але чи можна вірити таким цифрам? Вчені світу не випадково забили тривогу: через невідкладні заходи, пов’язані з пандемією COVID-19, зусилля щодо глобального наступу на туберкульоз віднесено років на 12, і це загрожує в майбутньому сплеском захворюваності.

Майже кожний третій випадок – це, зазвичай, тяжка форма хвороби, що потребує тривалого і дороговартісного лікування. Напрошується думка: чому так пізно недужі люди звернулися по медичну допомогу і випали з нашої статистики раннього виявлення? Хворі самі не звертали увагу на очевидні проблеми зі здоров’ям? Не знали симптомів інфекції? Не мали змоги доїхати до фтизіатра? І як недогледіли їх сімейні лікарі? Очевидно, на первинному рівні багато подолян (особливо в сільській місцевості) не охоплено медоглядами та найпростішими методиками виявлення туберкульозу, що доступні навіть для амбулаторій загальної практики сімейної медицини.

Допоки узгоджується співпрацю на всіх рівнях меддопомоги в державі, хотілося б звернутися, насамперед, до свідомості самих людей. Якщо ви помітили в себе чи своїх близьких певні тривожні симптоми (кашель, пітливість, втрату ваги, втому…), не чекайте, не варто спокушати долю і відкладати візит до лікаря. Знайте, що ви наражаєте на небезпеку не тільки себе а і близьких людей. Прикладів такої ризикованої поведінки безліч.

Не так давно до нашого диспансеру звернувся на прийом до лікаря хворий чоловік. Приїхав із району сам, без супроводу і допомоги. У коридорі йому стало зле, добре, що лікар вчасно помітив у роті кров… Як з’ясували згодом, туберкульоз так довго руйнував його легені, що буквально зрешетив живу тканину і пошкодив судини. Життя пацієнта висіло на волосині. Якби така кровотеча сталася вдома чи в дорозі, його не врятувала б навіть екстрена медична допомога – не встигли б доїхати.

Туберкульоз – не тільки соціальна, але й інфекційна хвороба. І про це не варто забувати. Разом із ковтком свіжого повітря ми можемо вдихнути і збудник хвороби, що передається через дихальні шляхи. Фтизіатри наголошують: понад 90 % українців інфіковані туберкульозом. Звісно, хворіють не всі. Імунна система блокує чужорідні мікроорганізми і захищає органи і системи людини від їх згубної дії. Саме блокує, але не вбиває. Мікобактерії Коха надзвичайно живучі.  Наприклад, у молочних продуктах і в маслі вони живуть понад 200 днів, у пилюці – до 3-х місяців, у слині, що висохла на тротуарі, – майже місяць, у воді, вологих і темних приміщеннях – до року. Навіть тріскучий мороз їм не страшний. За температури мінус 20 збудники туберкульозу не гинуть 7 років. І в нашому організмі вони також довго живуть і чекають слушного моменту, щоб ударити зненацька, коли захисні сили дали збій… Ця злощасна бактерія таки зуміла вижити у природі мільйони літ тому і небезпечна дотепер завдяки специфічній оболонці, крізь яку проникають лише специфічні ліки. А коли хвороба задавнена і нечутлива до традиційних препаратів, ускладнено й алгоритм виходжування таких пацієнтів, зменшується їх шанс на повноцінне одужання, адже багатьом доводиться видаляти уражену частину легень або цілий орган. Це в тому випадку, коли ще можна врятувати життя. Тож не гаймо часу! Адже туберкульоз – смертельно небезпечна хвороба. Здолати інфекцію можуть лише раннє виявлення, сучасна терапія та прихильність самих хворих до лікування.