12 травня – день пам’яті святого угодника і чудотворця Амфілохія Почаївського, який не зважаючи на постійні  переслідування та погрози  з боку радянського режиму, не втрачав віри і працею та молитвою заклав підвалини  української держави і церкви.

Подвижник благочестя 20 століття. Так називають святого угодника Божого Амфілохія, який проводив ночі у молитвах, а вдень лікував тілесні та душевні хвороби усіх стражденних. До скромної оселі отця Йосипа (таке ім’я він мав, коли прийняв монашество, та Амфілохій – після постриження у схиму) щодня звідусіль приходило кілька сотень хворих людей. Преподобний не відмовляв нікому, безкоштовно полегшував страждання, бо мав особливий Божий дар – умів зцілювати будь-які недуги та рятувати одержимі душі. Про це вірянам нагадує барельєф на стіні храму Преподобного Амфілохія Почаївського, що височіє на території  Хмельницького обласного фтизіопульмонологічного медичного центру.

      Він твердо стояв у вірі і став святим. Щороку цього дня немало подолян приходять до храму, щоб помолитися під час Божественної літургії та прикластися до хреста і святих мощів великого  мученика і праведника віри православної. Адже лікарі та хворі добре знають, як потрібна у годину болю та розпуки щира молитва й віра у зцілення. Особливо тепер, у час найважчих випробувань війною. Ми не повинні опускати рук, впадати у відчай, мусимо бути духовно сильними.

       Життя провидця і чудотворця – то світоч смирення,  благочестя й жертовного служіння. Це приклад усім нам, аби силою духу та віри згуртувати країну, а щирою молитвою наблизити мир у кожну домівку.

                                                                                         Протоієрей Олександр,

                                       настоятель храму святого Амфілохія Почаївського.