Преображення Господнє, Успіння Пресвятої Богородиці та три Спаси у серпні. Традиції церковних свят і духовні обереги українців.

       Останній місяць літа позначений для вірян низкою великих свят, серед них – День пророка Іллі, святого великомученика і цілителя Пантелеймона, Преображення Господнє та Успіння Пресвятої Богородиці. Крім того, на нас чекає другий літній піст – Успенський. А в народі у серпні відзначають ще й три спаси – Медовий, Яблучний та Горіховий. Краяни здавна за традиціями предків несуть у ці дні до храмів кошики із плодами городів і садків та букети з особливих квітів, які після освячення зберігають, як обереги, у домівках. 14 серпня люди пригощають одне одного обрядовою випічкою – “маковейчиками”. Втім, історія цього дня сягає ще дохристиянської доби і пов’язана аж ніяк не з маком.

      У перекладі з єврейської “Маккавей” означає “молот” (як зброя на ворогів). І 14 серпня за новим стилем православна церква згадує святих Мучеників Макавеїв, матері їхньої Соломонії та вчителя Єлеазара. Ці святі жили ще задовго до Христа, але їх шанують як великих подвижників і вчителів істинної віри.

       Як описано в Біблії, сталося це у 166 році до Різдва Христового. Ізраїльський народ був у полоні. Майже всі люди втратили віру в істинного Бога, їх примусово змушували поклонятися чужим богам. Але знайшлися і ті, хто не осквернив душу гріхом. Законовчитель Єлеазар не скорився волі сирійського царя, не зрікся власних переконань і не став закликати до зради інших людей, які також сповідували Мойсеєвий закон. 90-літнього праведника віри було засуджено і піддано тортурам. Він помер у страшних муках у Єрусалимі і став першим, хто віддав життя за віру у Господа.

     Таку ж силу духу явили ворогам і учні святого Єлеазара – сім братів Макавеїв та їхня матір Соломонія, які були послідовниками Бога Істинного і відмовилися принести жертву язичникам, їсти свинину, говорити лише грецькою та поклонятися ідолам. “Ми краще помремо, ніж переступимо закон наших батьків”, – відповіли  на вмовляння ворога. Тоді цар віддав і їх на муки. На очах матері  у синів вирізали язики, відсікали пальці на кінцівках, здирали шкіру з голови і живими пекли на розпечених сковородах, а потім і саму жінку замордували тортурами.

     Мученицький подвиг Макавеїв – це приклад незламного духу, любові до Бога та рідної землі. Захищаючи свої святині, вони пожертвували життям. Як співзвучні ті далекі події сучасним реаліям. І як багато стало послідовників Макавеїв у нескорених містах України… Погляньте на світлини наших воїнів ЗСУ, які без страху і з вірою у Перемогу боронять країну і весь народ від ворога, який сіє зло, руїни і смерть. Рашисти хочуть зламати наші дух і віру, поневолити мрію і забрати свободу, тому раз у раз здригаються від ракетних ударів наші міста-мученики і стогне вже земля, просякнута кров’ю невинних жертв. Але терор ворожий, його цинізм і віроломство лише примножують силу духу українського народу, нашу віру і любов до Батьківщини.  Творець – всемогутній, і ми вдячні, що серед важких випробувань: війни, зла і смерті Господь не полишає нас. І шлях до його серця – через щиру молитву.

       Тож у свята і в будні читайте слово Боже, славте милість Творця,  просіть спасіння і дякуйте за даровані блага. Адже віра і надія – то найміцніші духовні cкарби у хвилини розпачу і болю, бо дають нам поміч і силу. А молитву Господь назвав першою і найсильнішою зброєю супроти ворога. “Іменем Моїм, – казав після воскресіння своїм друзям, – виганятимуть бісів”. “Ім’ям Ісусовим, пише Св. Іоанн Ліствичник, – бий супостатів, бо нема сильнішої зброї  ні на небі, ні на землі”. Під час Богослужінь у храмах будемо молитися  за звільнення України від ворожої неволі, за наших воїнів, які захищають суверенітет країни, за родини, які чекають на їх повернення додому – втомлених, але живих і з Перемогою!

       Святі мученики Макавеї, моліть Бога за український народ, який так тяжко страждає від нашестя орди чужинської, нехай ваш подвиг нагадає поганцям слова з Біблії:  “всі, хто взяв меч, від меча загинуть” (Матф., 26, 52). Ми переможемо зло добром, а відтак – у мирі і любові почнемо будувати свій дім на засадах істини, правдивої віри, мудрості та благочестя!

                                                                                 Протоієрей Олександр,

                             настоятель храму святого Амфілохія Почаївського.